|
З метою визначення рівня
поінформованості жителів міста з питань, які стосуються виховання дітей-сиріт
та дітей позбавлених батьківського піклування, відношення до сімейних форм
виховання, фахівцями із соціальної роботи Сумського міського центру соціальних
служб було проведене анкетування на
тему: «Прийомна дитина: так чи ні?»
Всього було опитано більше
двохсот осіб, з яких більшість становлять жінки - 62,5 %. Відсоток опитаних
чоловіків становить 40,5. Основну масу опитаних у віці від 18 до 35 років
становлять жінки – 39,5%, опитаних чоловіків цієї ж вікової категорії дещо
менше – 24,5 %. Респонденти у віці старше 36-ти років поділяються наступним
чином: чоловіків – 16% опитаних, жінок – 23%.
На питання «Які форми сімейного
виховання вам відомі?» відповіді розділились наступним чином: 8,3 % опитаних
називають дитячий будинок сімейного типу як одну з основних форм сімейного
виховання, такий же відсоток опитаних – 8,3 % - вважають прийомну сім’ю
найкращою формою сімейного виховання, 14,6 % відсоткам опитаних відоме
усиновлення, 7,3% респондентів знають
про можливість оформлення опіки над дітьми, 31,06 % респондентів взагалі не
відомі ніякі форми сімейного виховання. 32 % опитаних плутаються у відповідях,
називаючи замість форм сімейного виховання методи, моделі сім’ї чи категорії,
наприклад вказують як форми сімейного виховання: консервативні, звичайні,
багатодітні, класичні, радянські тощо.
26,1 % опитаних (більшість жінок) мають родичів чи знайомих,
які взяли на виховання дитину-сироту, 75,2 % респондентів відповіли, що не
мають таких знайомих.
Щодо суми коштів, необхідної для
утримання дитини (грн. на місяць), то 1 %
опитаних, зокрема чоловіків, вважають, що оптимальною сумою коштів є 500
грн., 14,5 % опитаних (більшість жінок) називають суму – 1000 грн., більше 1
тисячі гривень необхідно для утримання дитини на місяць – вважають 86 %
респондентів.
Думки щодо «вартості» виховання
дитини сироти поділяються дещо інакше: 53,4 % (переважно жінки) готові витратити
1 тис. грн, чоловіки готові витрачати більше 1 тисячі гривень на місяць – 48,57
% опитаних.
Відповідальність на державу за
матеріальну підтримку родини, яка взяла на виховання дитину-сироту, перекладає основна
маса опитаних – 77,% (більшість жінок), 9,2% опитаних вважають, що матеріальна
підтримка родини – це обов’язок тих людей, які прийняли відповідне рішення.
Часткову підтримку з боку держави як необхідність бачать 13,1% респондентів.
Таємницю усиновлення згодні
«розкрити» 54,9 % опитаних (більшість жінки), 40,78 % проанкетованих вважають, що
такого поняття взагалі бути не повинно, адже з часом все і так стане відомим,
більше 20% не можуть визначитися з точною відповіддю, називаючи декілька
варіантів: батьки повинні самі розповісти дитині в залежності від ситуації та
випадку тощо.
Щоб взяти на виховання дитину-сироту
78,1% опитаних (більшість становлять жінки) звернуться до Служби у справах
дітей та Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, 5,8% звернуться за
допомогою до закладів освіти, майже 5 % відвідають для вирішення даного питання
заклади охорони здоров’я, 6,3 % опитаних не знають куди звернутися з даного
питання.
До долі дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування не байдужими виявилися 26,7 % опитаних,
які вважають, що необхідно проводити роботу з біологічними батьками і повертати дитину на виховання в біологічну
родину. 16,5 % опитаних вважають, що держава повинна опікуватися такими дітьми
та влаштовувати їх в інтернатні заклади. Майже 48% респондентів за те, щоб
влаштовувати дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у сім’ї
громадян, 9,7% опитаних дещо не визначились з відповіддю, назвавши декілька
варіантів.
На думку 65% респондентів сім’я,
яка виявила намір взяти на виховання дитину, повинна бути повною, адже дитина
повинна мати і маму і тата. 2,4 % опитаних довірили б виховувати дитину
одиноким особам. Для 30% респондентів немає ніякого значення, якою буде родина,
обмежень за складом сім’ї не має. 3% опитаних довірили б виховання дитини-сироти
тільки матеріально забезпеченій родині.
І найголовніше питання, на яке
відповідали респонденти – «Чи взяли б Ви на виховання дитину-сироту або дитину
позбавлену батьківського піклування?» Відповіді на нього розділились наступним
чином: майже 57% готові до такого важливого кроку в житті. 43,2% не готові до
такої відповідальності, мотивуючи свої відповіді низьким матеріальним
становищем, відсутністю часу, наявністю своєї власної сім’ї з дітьми, поганим
станом здоров’я, відсутністю бажання виховувати чужих дітей.
Не може не радувати той факт, що
основна кількість опитаних володіє інформацією щодо сімейних форм виховання
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Більшість опитаних
точно знають до яких установ необхідно звертатись з питання влаштування
дітей-сиріт у власні сім’ї та звертають увагу на те, що діти повинні
виховуватись в родині, мати тата й маму. До відповідального кроку в своєму
житті, а саме до виховання дитини-сироти у власній родині, готова більшість
респондентів, що свідчить про небайдужість до долі дітей-сиріт.
|